МІНІМАЛЬНА ЗАРПЛАТА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК «ЛИПКОСТІ» ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Метою дослідження є обґрунтування ролі та місця мінімальної заробітної плати як інструмента державної соціальної політики забезпечення стійкості й гнучкості ринку праці в умовах війни. Особливу увагу приділено феноменові «липкості» (жорсткості) заробітної плати й трансформації її відтворювальної функції під впливом макроекономічних шоків. На основі аналізу сучасних економічних концепцій та емпіричних даних виявлено, що адміністративне підвищення мінімальної заробітної плати (МЗП) в умовах війни діє як номінальний фактор, проте суттєво відстає від темпів кумулятивної інфляції, що призводить до падіння реальної купівельної спроможності домогосподарств. Доведено наявність глибоких міжсекторальних диспропорцій: приватний сектор демонструє «адаптивну гнучкість» (перегляд зарплат що 6–9 місяців), а державний сектор (освіта, медицина) перебуває в стані жорсткості з часовим лагом коригування до 21 місяця, що провокує вимивання людського капіталу. Виявлено деформацію структури споживання за законом Енгеля. За допомогою економетричного аналізу обґрунтовано послаблення монетарної трансмісії НБУ щодо ринку праці воєнного періоду та доведено домінування чинника дефіциту кадрів над адміністративними рішеннями уряду після 2024 року. Розраховано економічно обґрунтований рівень МЗП для повної компенсації інфляційних втрат поточного року. За результатами дослідження сформульовано висновок, що МЗП під час війни перетворилася на основу соціальної підтримки життя домогосподарств, а функція стимулювання стала другорядною. Зроблено акцент на необхідності проведення цілеспрямованих реформ у частині запровадження галузевої диференціації МЗП, а також законодавчого закріплення гнучких механізмів перегляду зарплат і координації їх із монетарною політикою НБУ.