ДИСПРОПОРЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ФІНАНСОВОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ: ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ І ФІНАНСОВО ВІДПОВІДАЛЬНА ПОВЕДІНКА

Анотація

Процес фіскальної децентралізації в Україні зіткнувся із системними викликами, посиленими воєнною агресією, що призвело до глибокої асиметрії та поляризації в регіональному фінансовому просторі. Дослідження присвячене критичній проблемі ескалації диференціації фінансової спроможності територіальних громад (ТГ), що створює системний ризик для фіскальної стійкості. Метою цього дослідження є проведення кількісної діагностики фіскальної стійкості територіальних громад та емпірична верифікація ключових бюджетних детермінантів, які впливають на їхній рівень дотаційності (субсидіарної залежності), що має вирішальне значення для формування ефективних фінансових та управлінських рішень. Для цього було проведено диференційований множинний лінійний регресійний аналіз для двох полярних груп громад: із критично низькою та високою фінансовою спроможністю. Основні результати свідчать, що механізм дотаційної залежності визначається переважно фінансовими потоками, а не ефективністю видатків. Для громад із критично низькою спроможністю частка трансфертів є домінантним, високо значущим позитивним детермінантом. Натомість структура видатків виявилася статистично незначущою. Для високо спроможних громад позитивний вплив трансфертів значно послаблений. Важливо, що аналіз виявив контрінтуїтивну позитивну кореляцію між часткою власних податків і дотаційною залежністю в обох групах. Крім того, виявлено, що капітальні видатки мають значущий позитивний вплив лише в спроможних громадах, що вказує на їхній успіх у залученні зовнішніх інвестиційно орієнтованих трансфертів. Основні висновки полягають у тому, що поточна фінансова диспропорція корениться в структурі бюджетних доходів, а не в ефективності оперативних витрат. Подолання цієї проблеми вимагає переходу від зосередження виключно на кількісних факторах (трансферти) до врахування якісних факторів, таких як підвищення фінансової відповідальності та управлінської поведінки місцевих органів влади. Це вимагає розробки диференційованих фінансових та управлінських рішень, адаптованих до конкретного рівня фіскальної спроможності кожної територіальної громади.