БІДНІСТЬ ЯК КРИТИЧНА ПЕРЕШКОДА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню взаємозв’язку розміру та структури споживчих витрат домогосподарств України (як характеристик, що значною мірою залежать від економічної ефективності й політики доходів держави) та потенціалу активізації участі домогосподарств у фінансуванні розвитку соціальної сфери (як передумови виходу України на траєкторію сталого економічного розвитку). Теоретичне підґрунтя дослідження сформовано роботами К. Боулдінга, В. Нордхауза й Х. Хотеллінга та вчених, об’єднаних дослідницькою парадигмою Римського клубу.
Відповідно до методології теорій сталого розвитку, автори трактують поширення та поглиблення бідності не лише як прямий прояв (результат) негативних тенденцій у соціально-економічному житті, а й як обмеження можливостей соціально-економічного розвитку України. Відповідно, характеристика концентрації споживчих витрат домогосподарств України використана як основний критерій оцінки їхнього потенціалу до участі у формуванні передумов для подолання негативних тенденцій економічної ефективності та рівня життя широких верств населення. Для оцінки ступеня концентрації споживчих витрат домогосподарств України розраховано індекси Герфіндаля-Гіршмана та індекси ентропії.
Розмір ентропійного показника споживчих витрат українських домогосподарств свідчить про невідповідність їхньої економічної поведінки моделям інклюзивного та сталого розвитку, а сталість у ретроспективному періоді свідчить про відсутність позитивних тенденцій щодо активізації ролі споживчих витрат у збільшенні інвестицій, у людському капіталі, що внеможливлює сталість соціальної сфери в умовах політичних заворушень, глобальної пандемії та військових конфліктів і мілітаризації економіки.