АДАПТАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РОЗМІРУ РЕСУРСНОГО БАЗИСУ ЯК ЗАХІД УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Трансформаційні процеси, які відбуваються в сучасній економіці, ведуть до перебудови сільськогосподарського виробництва на новій технологічній та соціально-економічній основі, що вимагає формування більш раціонального механізму господарювання, однією з найважливіших складових якого є ресурсний базис. Установлено, що питання необхідності залучення додаткових коштів для відтворення основного капіталу стає актуальним для сільгоспвиробників тому, що необґрунтоване нарощування вартості веде до зростання собівартості виробництва, зменшує величину кінцевих результатів діяльності. Собівартість реалізації є резервом отримання додаткового доходу, який можна отримати за рахунок збільшення ціни реалізації. Визначено, що головними джерелами формування основного капіталу є власні джерела, тому доцільним є пошук резервів підвищення прибутковості діяльності як основи для здійснення процесу розширеного відтворення основного капіталу. Проаналізовано в динаміці зміну віддачі ресурсного базису за період, що є основним критерієм для ухвалення рішення про доцільність залучення додаткового капіталу як основи ресурсного базису. Доведено, що між показниками ресурсооснащеності та прибутковістю існує пряма залежність: зі зростанням обсягу ресурсного базису, що використовується, зростає й прибуток, який отримують підприємства. Обгрунтовано, що ефективність використання ресурсного базису тісно пов’язана зі спеціалізацією та її рівнем, причому зміна структури товарної продукції до лише рослинницької спеціалізації зменшує віддачу від додаткових укладень у ресурсний базис. За допомогою методів математичної статистики обґрунтована наявність взаємозв’язку між показником фондооснащеності 100 га сільськогосподарських угідь та прибутковістю зі 100 га сільськогосподарських угідь у розрізі підприємств різної спеціалізації. Побудовані моделі за видами групувань за спеціалізацією можуть бути використані як додатковий чинник при прогнозуванні та плануванні виробничого плану, а також формуванні підприємством структури товарної продукції.