ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОСВІТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗРОСТАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ ПРАЦІ: АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

Анотація

Анотація. Мета статті — є вивчення кращих зарубіжних практик і моделей розбудови публічно-приватного партнерства  у сфері професійної та академічної освіти як передумови зростання регіональних ринків праці, виявлення можливостей їх адаптації до українських реалій та обгрунтування рекомендацій щодо продуктивного використання зарубіжного досвіду в цій царині.

Теоретичне значення статті полягає в тому, що в ній проаналізовано зміст основних понять, пов’язаних із публічно-приватним партнерством, у зарубіжному науковому просторі, у контексті семантики; визначено передумови розвитку публічно-приватного партнерства в освіті за кордоном [на національному, інституційному (рівні закладу)], виробничому (рівні підприємства); проаналізовано виклики перед сферою професійної освіти і навчання у країнах світу, на вирішення яких спрямоване публічно-приватне партнерство; визначено критерії типізації партнерств (напрями партнерства, інтегрований критерій «фінасування проєктів – надання освітніх послуг», інтегрований критерій «широта охоплення партнерства та глибина взаємодії між партнерами», кількість учасників, інтегрований критерій «ступінь координації взаємодії — обсяг інвестування»); запропоновано авторську типологію партнерств у сфері освіти в зарубіжних країнах. Практичне значення статті полягає в тому, що на основі вивчення зарубіжного досвіду запропоновано рекомендації щодо поглиблення публічно-приватного партнерства в закладах професійної та вищої освіти України; запропоновано перспективні напрями розвитку публічно-приватного партнерства
в Україні.

Визначено, що в зарубіжному поняттєво-термінологічному полі, крім поняття «публічно-приватне партнерство», використовується низка понять (Private Finance Initiative, PFI) (Великобританія), «проєкт надання послуг» (Service Provision Project, SPP) (Мексика), «альтернативне фінансування закупівель» (Alternative Financing and Procurement) (Канада), «участь приватного сектору» (Рrivate sector participation, PSP) (Світовий банк). Виокремлено спільні сутнічні ознаки цих понять: співпраця різних стейкхолдерів, комплексність мети, орієнтованість на результат, паритет відповідальності, довгостроковий характер взаємодії, формальність відносин.

Запропоновано критерії виокремлення типів партнерств у зарубіжній практиці: кількість учасників, напрями партнерства, інтегрований критерій «фінасування проєктів публічно-приватного партнерства — надання освітніх послуг», інтегрований критерій «широта охоплення партнерства i глибина взаємодії між партнерами», інтегрований критерій «ступінь координації взаємодії — обсяг інвестування».

Схарактеризовано особливості типів партнерств у професійній та академічній освіті, які були виокремлені на основі запропонованих авторами критеріїв: двосторонні та багатосторонні; інфраструктурні, приватне управління державними закладами, аутсорсинг освітніх послуг, аутсорсинг послуг неосвітнього характеру, інноваційні та дослідницькі партнерства, ваучери та субсидії; приватні ініціативи, спонсорство, змішані проєкти, державні програми; широке партнерство, поглиблене партнерство; ліберальний, солідарний тип, патерналістський тип, консорціумний типи партнерств.

На основі аналізу кращих практик публічно-приватного партнерства було виокремлено ймовірні ефективні напрями публічно-приватного партнерства у сфері освіти в Україні: посилення участі компаній у процесах професійної підготовки кадрів; окреслення зрозумілого і чіткого розподілу обов’язків у партнерстві; розбудова національних стандартів професійної освіти; поступове впровадження елементів дуальної освіти; сприяння зростанню престижності професійної освіти як привабливої альтернативи академічній освіті; полегшення траєкторії навчання між професійною i вищою освітою; прогнозування навичок.

Запропоновано  рекомендації щодо розбудови публічно-приватного партнерства у сфері професійної та вищої освіти в Україні в контексті: формалізації взаємодії (укладення угод і меморандумів про партнерство), управління взаємодією (встановлення якісних і кількісних індикаторів для моніторингу діяльності приватного провайдера і закладів освіти; постійний моніторинг та оцінювання, періодичні огляди діяльності закладів професійної / вищої освіти для приведення його у відповідність до встановлених у контракті стандартів), розвитку результативності партнерства (чіткі критерії якості й результативності діяльності), технологізації взаємодії (зокрема, використання алгоритму взаємодії закладів професійної / вищої освіти з партнерами для реалізації проєктів публічно-приватного партнерства).

Актуалізовано необхідність вивчення таких моделей партнерств, як торгово-промислові палати в Німеччині, Секторальна рада з навчання на виробництві (Канада), центри передового досвіду професійної освіти (Нідерланди), промислові центріи або кластери (регіон Тоскана в Італії та Баден-Вюртемберг у Німеччині), Національна корпорація з розвитку навичок (National Skill Development Corporation) (Індія).

Ключові слова: публічно-приватне партнерство, професійна освіта, академічна освіта, вища освіта, зарубіжний досвід, кращі практики, результативність, ефективність.

Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 18.