МОДЕРНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНЇ ПОЛІТИКИ: КОНТРАВЕРІЯ ГУМАНІТАРНОГО ТА ФІНАНСОВОГО ВИМІРІВ

Анотація

Соціальна політика в Україні потребує глибокого реформування, нової парадигми, в якій реалізація прав на соціальний захист розглядається і працює як механізм підтримання стійкості соціальної системи.

Із загальної проблеми ми виділяємо аспект, повязаний з тим, що нерідко розвязання соціальних проблем підміняється популістичною імітацією внаслідок гострого дефіциту фінансових та організаційних ресурсів і відсутності концептуального бачення механізму мобілізації таких ресурсів. Розглянуто шляхи узгодження високих гуманітарних цілей соціальної політики з реальними фінансовими можливостями української держави. Вихідним принципом модернізації соціальної політики має бути усвідомлення, що країна не може дозволити собі здійснювати соціальні програми, які фіксують наявний на сьогодні стан справ і створюють перешкоди для структурних змін в економіці. Потрібний  перехід від політики «соціальних витрат» до політики «соціальних інвестицій». Проте навіть у випадку, коли будуть застосовані найкращі, найсправедливіші моделі перерозподілу національного продукту, це не розв’яже належною мірою існуючих проблем. Бо основне питання полягає у тому, які ресурси для соціального перерозподілу мобілізує держава і якими методами вона цього досягає. Ми аргументуємо, що найбільш дієвим інструментом може бути система прогресивного оподаткування з паралельними системними змінами у фіскальній політиці, ефективною боротьбою з ухилянням від оподаткування. Другий механізм — система соціального страхування. За роки назалежності вона орієнтована у першу чергу на оперативне реагування на наявні численні виклики, нерідко форс-мажорного характеру. Її реформування потребує цілісної концепції соціального страхування, збалансованої з системою заробітної плати, податковою системою, політикою на ринку праці, демографічною ситуацією.